Лекція №10. Адміністративні послуги та їх правове регулювання. Адміністративні процедури

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Тема № 10. Адміністративні послуги та їх правове регулювання.

Адміністративні процедури

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

(4 год)

1. Поняття, ознаки та види адміністративних послуг

Поняття адміністративної послуги.  Ознаки адміністративної послуги. Відмінність адміністративної послуги від інших видів послуг у публічній сфері. Види адміністративних послуг.  Принципи надання адміністративних послуг

2. Суб’єкти відносин щодо надання адміністративних послуг.

Суб’єкт звернення.  Суб’єкт надання адміністративних послуг. Центри надання адміністративних послуг. Адміністратори.

3. Порядок надання адміністративних послуг.

Стадії процедури надання адміністративної послуги.  Юридичні документи та дії, що супроводжують процедуру надання адміністративних послуг. Плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір).  Вимоги до якості надання адміністративних послуг.

4. Адміністративні процедури: загальна характеристтика.

Поняття та ознаки адміністративної процедури.

5.Види адміністративних процедур.

Реєстраційні процедури. Дозвільні процедури. Інспекційні процедури. Процедури щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Процедури за заявою особи.

6. Принципи адміністративної процедури.

Система принципів адміністративної процедури. Загальні принципи адміністративної процедури. Зміст спеціальних принципів адміністративної процедури.

7. Учасники адміністративної процедури.

Адміністративний орган. Адресат (зокрема заявник). Заінтересовані особи Представництво в адміністративній процедурі

8. Стадії адміністративної процедури.

Ініціювання та початок провадження. Підготовка справи до розгляду. Розгляд і вирішення справи. Оформлення адміністративного акта, його доведення до відома адресатів і заінтересованих осіб. Перегляд адміністративного акта.

1. Поняття, ознаки та види адміністративних послуг

Законодавство про адміністративні послуги

Інститут адміністративних послуг було запроваджено Концепцією адміністративної реформи, затвердженою Указом Президента України від 22 липня 1998 р.

15 лютого 2006 р. схвалено Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, яка дала сучасне визначення адміністративних послуг як важливої складової державних і муніципальних послуг.

Спроби створити Реєстр адміністративних послуг робилися протягом 2009–2011 років.

6 вересня 2012 року прийнятий Закон України «Про адміністративні послуги». Згідно з Законом, адміністративна послуга — це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи.

Закон увів такі поняття як «інформаційна і технологічна картки адміністративної послуги», «центр надання адміністративних послуг», «Єдиний державний портал адміністративних послуг», «Реєстр адміністративних послуг».

30 січня 2013 р. затверджено Порядок ведення Реєстру адміністративних послуг (що замінив собою постанову про Реєстр адміністративних послуг 2011 року).

12 березня 2013 р. Указом Президента України затверджено Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». План передбачає широкий комплекс заходів з реформування надання адміністративних послуг (п.п. 81-84).

1 серпня 2013 р. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Примірний регламент центру надання адміністративних послуг. Документ регулює такі питання: вимоги до приміщення, в якому розміщується центр; інформаційна та технологічна картки адміністративних послуг; робота інформаційного підрозділу центру; керування чергою; прийняття заяви та інших документів; опрацювання справи; передача вихідного пакета документів суб'єктові звернення.

Майбутнє правового регулювання адміністративних послуг пов'язується з допрацюванням і прийняттям Адміністративно-процедурного кодексу України — масштабного зводу «належного врядування», необхідність якого задекларована Концепцією 1998 року.

v     Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону (п. 1 ст. 1 Закону про адміністративні послуги).

До ухвалення цього Закону, починаючи із 2007 р. було сформульовано й низку інших варіантів визначення адміністративної послуги, які і досі закріплені у чинних нормативно-правових актах України та не були замінені законодавчою дефініцією.

Одну з перших дефініцій адміністративної послуги було запропоновано у липні 2007 р. у Наказі Мінекономіки № 219, і надалі відтворено у Наказі Мінагрополітики № 195: Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень адміністративним органом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Інші визначення, закріплені впродовж 2007—2009 рр. у підзаконних актах з регулювання специфічних правовідносин, називали суб'єктів звернення по послугу (фізичну або юридичну особу) — суб'єктами господарської діяльності, за потреби уточнюючи цих суб'єктів («резидентом/нерезидентом») або ж зазначаючи конкретні різновиди адміністративних послуг («видача бланків ліцензій на добування мисливських тварин»; «видача посвідчення мисливця та контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання») чи їх групи («…за їх заявою щодо видачі (переоформлення, внесення змін до переліків робіт діючих ліцензій, анулювання та видачі дублікатів) ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури»).

Подальші визначення, закріплені впродовж 2011—2012 рр. до прийняття Закону, також стосувалися конкретних юридично значущих дій з боку суб'єкта владних повноважень (адміністративного органу) на користь заявників щодо їхніх суб'єктивних прав та інтересів у різних сферах правовідносин: Адміністративна послуга — це послуга, яка є результатом здійснення адміністративним органом реєстрації риболовних суден у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, внесення до них змін та видача свідоцтва про мінімальний склад екіпажу риболовного судна.

Адміністративні послуги — це публічні (державні та муніципальні) послуги, що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими суб'єктами, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень^[1].

Поняття «адміністративна послуга» використовується, насамперед, у країнах англо-американської сім'ї права (Велика Британія, Канада, США) та в північноєвропейських країнах (Фінляндія, Швеція). І навпаки, у країнах романо-германської сім'ї права домінуючим залишається традиційний підхід нормативного визначення відносин між владою і приватними особами через використання таких категорій, як «повноваження», «функції» та «завдання» адміністративних органів. Крім того, у вітчизняній літературі часто вживалося поняття «управлінські послуги», яке, на думку І. Б. Коліушка, є менш вдалим.

Німецький проф. О. Люхтергандт під управлінськими (адміністративними) послугами розуміє «позитивні» індивідуальні акти, які приймаються з метою задоволення певних інтересів фізичних або юридичних осіб.

Адміністративні послуги є провідним засобом реалізації прав громадян у сфері виконавчої влади, адже абсолютна більшість справ, що вирішуються органами публічної адміністрації, ініціюються самими громадянами і стосуються їхніх суб'єктивних прав^[1].

Іншими словами, підставою надання адміністративної послуги є звернення приватної сторони (громадянина) до публічної (державного або муніципального органу).

Ознаки адміністративних послуг

Перш за все, адміністративна послуга є стандартизованою, уніфікованою, тобто надається однаково для всіх, хто звернувся по неї, маючи відповідне право.

І. Б. Коліушко виділяє такі ознаки адміністративних послуг:

1.                      Адміністративна послуга надається за зверненням фізичної або юридичної особи.

2.                      Надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням юридично значущих умов для реалізації суб'єктивних прав конкретної приватної особи.

3.                      Адміністративні послуги надаються виключно адміністративними органами через реалізацію владних повноважень.

4.                      Право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом.

5.                      Результатом адміністративної послуги є адміністративний акт — рішення чи юридично значуща дія адміністративного органу, яким задовольняється звернення особи.

Види адміністративних послуг

Класифікація адміністративних послуг:

· За рівнем встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та видом правового регулювання процедури їх надання:

-          адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Кабінету Міністрів);

-          адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування);

-          адміністративні послуги зі «змішаним» регулюванням (коли має місце одночасно і централізоване, і локальне регулювання).

· За критерієм платності:

-          платні послуги;

-          безоплатні послуги.

· За змістом публічно-службової діяльності щодо надання адміністративних послуг:

-          реєстрація;

-          надання дозволу (ліцензії);

-          сертифікація;

-          атестація;

-          верифікація;

-          нострифікація;

-          легалізація (проставлення штампу Апостиль);

-          встановлення статусу тощо.

· За предметом (характером) питань, щодо вирішення яких звертаються приватні особи:

-          підприємницькі (господарські) послуги;

-          соціальні послуги;

-          земельні послуги;

-          будівельно-комунальні послуги тощо.

2. Суб’єкти відносин щодо надання адміністративних послуг.

Суб’єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;

Суб’єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Приклади адміністративних послуг

https://my.gov.ua/

Єдиний державний портал адміністративних послуг

Перелік неповний. Джерело — офіційні сайти відповідних органів.

Орган публічної адміністрації (суб'єкт надання адміністративної послуги)	Адміністративна послуга
Міська рада	Видача довідки про користування земельною ділянкою Видача виписки з рішень засідання виконкому та сесії міської ради Оформлення права власності на будинок Видача рішення про вилучення земельної ділянки з користування за згодою власника Надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки Затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду Надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд Надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання (передачу) її у власність (користування) Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Видача довідок — характеристик на громадян Прийняття рішення про передачу(надання) земельних ділянок для розміщення об'єкта містобудування Видача дозволу на розміщення реклами
Міндоходів	Видача ліцензії Видача дубліката ліцензії Видача довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами доходів і зборів Видача торгового патенту Видача довідки про набуття або підтвердження сільськогосподарським товаровиробником статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку Видача свідоцтва платника єдиного податку Реєстрація книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат платникам єдиного податку Реєстрація книги обліку доходів і витрат
Державна міграційна служба України	Видача паспорта громадянина України особам, які досягли 14-річного віку Вклеювання фотографій до паспорта громадянина України при досягненні 25- та 45-річного віку Обмін паспорта громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища, ім'я, або по батькові Видача паспорта громадянина України замість утраченого Видача паспорта громадянина України замість викраденого Обмін паспорта громадянина України у зв'язку із встановленням розбіжностей у записах Обмін паспорта громадянина України у разі непридатності для користування
НКЦПФР	Видача ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) Переоформлення ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) Видача копії ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) Видача дубліката ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) Реєстрація Правил (змін до Правил) Центрального депозитарію цінних паперів Реєстрація Правил (змін до Правил) провадження клірингової діяльності та інших внутрішніх документів (змін до них) особи, яка провадить клірингову діяльність Реєстрація правил (змін до правил) фондової біржі
Держземагентство України	Видача відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою Видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Реєстрація апаратури супутникових радіонавігаційних систем Висновок щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості та інші характеристики товару Прийняття рішення щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Видача висновку про погодження документації із землеустрою
Районна державна адміністрація	Проведення державної реєстрації юридичної особи Видача довідки з реєстру документів дозвільного характеру Видача будівельного паспорту забудови земельної ділянки Видача посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу Видача висновків про можливість створення прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу
МОЗ	Проведення державної реєстрації харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок Проведення державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів Ліцензування на проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю) Ліцензування господарської діяльності з переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів Ліцензування господарської діяльності з культивування рослин, включених до Переліку наркотич-них засобів, психотропних речовин і прекурсорів Державна акредитація закладів охорони здоров'я Видача направлень на проходження атестації і експертизи цілительських здібностей Видача дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Ліцензування господарської діяльності з медичної практики Видача посвідчення про державну реєстрацію лікарських засобів
КМДА	Видача державного номерного знака Вклеюванння до паспорта громадянина України фотокартки при досягненні 25- і 45-річного віку Присвоєння II—III спортивних розрядів Надання архівних довідок та копій документів, які зберігаються Будівельний паспорт забудови земельної ділянки Видача довідки про участь в приватизації житла державного житлового фонду Усиновлення дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування Видача ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії Видача свідоцтва на право вивезення культурних цінностей з території України Дозвіл на розміщення відходів
Держгірпромнагляд	Видача гірничого відводу для розробки родовищ корисних копалин Видача ліцензії на виробництво вибухових матеріалів промислового призначення Видача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки Визначення уповноважених організацій у сфері проведення огляду машин

3. Порядок надання адміністративних послуг

Розуміння юридичного змісту такого явища як адміністративні послуги дозволяє впроваджувати нові організаційні форми надання адміністративних послуг — створювати так звані «універсами послуг».

Практика «універсамів послуг» набула особливого поширення в європейських країнах. Вона передбачає зосередження представництв багатьох органів в одному приміщені або створення єдиної приймальні документів, які потім надходять до відповідного адміністративного органу, що приймає рішення^[7]. Тобто на території міста є приміщення, завітавши до якого, особа може вирішити усі свої справи, які залежать від влади: особа може одночасно звернутись і за призначенням якоїсь соціальної допомоги, і за паспортом, і за будь-чим іншим, що влада може і зобов'язана їй надати.

Перевагами «універсамів послуг» є те, що особа може, не знаючи, до якого саме органу їй потрібно звертатися, одразу прийти до такого «універсаму» і не помилитися, тому що тут приймаються до розгляду звернення за всіма адміністративними послугами.

Єдиний дозвільний центр (офіс) (англ. One stop shop) — робочий орган відповідної міської ради або районної/обласної адміністрації, в якому представники місцевих дозвільних органів (СЕС, управління архітектури, управління земельних ресурсів тощо) та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.

Дозвільна діяльність державних органів відноситься до державної дозвільної політики та через зниження бюрократизму має чинити значний позитивний вплив на рівень інвестиційної привабливості територій.

Дозвільна політика містить у собі певну правову філософію і ідеологію, згідно з якою приймаються певні норми, впроваджуються (або ж, навпаки, скасовуються) процедури, які стосуються дозвільної системи. Поле, на якому розгортається дозвільна політика, включає в себе дозвільне провадження, а також цілу низку інших відносин і способів регулювання, які виходять за межі цього провадження, але є близькими за метою та соціальним спрямуванням.

Поняття «дозвіл» має певні усталені, але не безспірні в правовій науці тлумачення. Під дозволом розуміється офіційне санкціонування уповноваженими органами (посадовими особами) певних дій фізичних і юридичних осіб, яке здійснюється з метою забезпечення громадської безпеки, законності, охорони правопорядку, життя і безпеки громадян. Зазначена мета обумовлює запровадження та існування дозвільної системи в державі.

«Єди́не ві́кно» — робоче місце для приймання різних форм звітності платників податків. Звітні документи платників приймаються на єдиному робочому місці як в електронному, так і в паперовому вигляді.

Якість адміністративних послуг

Якість адміністративних послуг можна оцінювати за такими критеріями:

·  Результативність — задоволення потреби фізичної або юридичної особи в адміністративній послузі.

·  Своєчасність — надання адміністративної послуги в установлений законом строк.

·  Доступність — фактична можливість фізичних та юридичних осіб звернутися за адміністративною послугою.

·  Зручність — урахування інтересів та потреб отримувачів послуг у процесі організації надання адміністративних послуг.

·  Відкритість — безперешкодне одержання необхідної для отримання адміністративної послуги інформації, яка розміщується на інформаційних стендах в адміністративних органах, на їх веб-сайтах, друкується в офіційних виданнях та буклетах.

·  Повага до особи — ввічливе (шанобливе) ставлення до отримувача адміністративної послуги.

·  Професійність — належний рівень кваліфікації працівників адміністративного органу.

Якість надання адміністративних послуг буде підвищуватися, якщо:

 — максимально децентралізувати їх надання;

 — забезпечити конкурентоспроможну оплату праці в адміністративних органах;

 — розробити стандарти надання адміністративних послуг;

 — запроваджувати сучасні форми надання адміністративних послуг.

Інформаційна і технологічна картки адміністративної послуги

Суб’єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб’єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.

У разі делегування центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом відповідно до закону повноважень з надання адміністративних послуг органам місцевого самоврядування інформаційна картка адміністративної послуги, що надається органом, якому делеговані такі повноваження, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики щодо делегованого повноваження.

Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про:

1) суб’єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту);

2) перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги;

3) платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу;

4) строк надання адміністративної послуги;

5) результат надання адміністративної послуги;

6) можливі способи отримання відповіді (результату);

7) акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги.

Інформаційна картка адміністративної послуги розміщується суб’єктом надання адміністративних послуг на його офіційному веб-сайті та у місці здійснення прийому суб’єктів звернень.

Технологічна картка адміністративної послуги містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги.

У технологічній картці адміністративної послуги зазначаються:

1) етапи опрацювання звернення про надання адміністративної послуги;

2) відповідальна посадова особа;

3) структурні підрозділи, відповідальні за етапи (дію, рішення);

4) строки виконання етапів (дії, рішення).

6. Вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання адміністративних послуг

Адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Адміністративні послуги в електронній формі надаються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Порядок та вимоги інтеграції інформаційних систем державних органів та органів місцевого самоврядування з Єдиним державним порталом адміністративних послуг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання адміністративних послуг, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку електронного урядування.

Фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом.

Юридична особа має право на отримання адміністративної послуги за місцезнаходженням такої особи або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об’єкта.

Заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб’єкту надання адміністративної послуги особисто суб’єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом.

v  Забороняється вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Для отримання адміністративної послуги суб’єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги), зокрема:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі військовослужбовців;

2) документи, що посвідчують:

особу іноземця;

особу без громадянства;

отримання статусу біженця чи притулку в Україні (зокрема, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист);

3) документи військового обліку;

4) свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану;

5) документи, що підтверджують надання особі спеціального права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

6) документи, що посвідчують проходження обов’язкового технічного контролю транспортних засобів відповідної категорії;

7) документи на транспортний засіб та його складові частини, у тому числі реєстраційні документи;

8) документи про трудову діяльність, трудовий стаж і заробітну плату громадянина;

9) документи про освіту та/або професійну кваліфікацію, науковий ступінь та вчене звання і документи, пов’язані з проходженням навчання, що надаються закладами освіти;

10) довідки, висновки та інші документи, що надаються закладами охорони здоров’я;

11) документи Національного архівного фонду та інші архівні документи відповідно до законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи;

12) рішення, вироки, ухвали і постанови судів;

13) установчі документи юридичної особи;

14) рішення, висновки і дозволи, що приймаються (надаються) органами опіки та піклування відповідно до законодавства;

15) документи медико-соціальної експертизи;

16) посвідчення та документи, що підтверджують право громадянина на отримання соціальної допомоги;

17) документи про державні і відомчі нагороди, державні премії та знаки розрізнення.

Суб’єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб’єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Суб’єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов’язані:

1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб’єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом;

2) вживати заходів щодо розбудови системи міжвідомчої електронної взаємодії, забезпечення безоплатного та відкритого доступу до своїх інформаційних систем та баз даних, якщо інше не передбачено законом;

3) відповідно до закону забезпечити зберігання та захист інформації, отриманої в результаті надання адміністративної послуги;

4) забезпечити безоплатний віддалений доступ до власних інформаційних систем та електронних баз даних (реєстрів), що містять інформацію, необхідну для надання адміністративних послуг, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг та суб’єктам надання таких адміністративних послуг, у тому числі через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;

5) вживати заходів щодо запровадження надання адміністративних послуг в електронній формі.

Суб'єкт надання адміністративних послуг забезпечує можливість безоплатного одержання суб'єктами звернення у достатній кількості бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративної послуги, в тому числі одержання бланків з веб-сайтів суб'єктів надання адміністративних послуг, у центрах надання адміністративних послуг.

Суб’єкт надання адміністративних послуг забезпечує вільний доступ до своїх приміщень, в яких здійснюється прийом суб’єктів звернень, у тому числі належні умови для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.

ü     Строки надання адміністративних послуг

Граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб’єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Суб’єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб’єктом звернення.

У разі надання адміністративної послуги суб’єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб’єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб’єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

ü     Плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір)

При наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір).

Надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі.

Розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету, крім випадків, встановлених законом.

Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб’єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб’єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб’єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

Стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

Орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть надавати інші платні послуги.

Внесення відомостей до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг і є їх складовою, здійснюється безкоштовно.

ü     Центр надання адміністративних послуг

Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Центри надання адміністративних послуг утворюються при:

1) Київській міській державній адміністрації;

2) Севастопольській міській державній адміністрації;

3) районній державній адміністрації;

4) районній у місті Києві державній адміністрації;

5) районній у місті Севастополі державній адміністрації;

6) виконавчому органі міської ради міста обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення.

Центри надання адміністративних послуг можуть утворюватися при виконавчому органі міської міста районного значення, селищної, сільської ради у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У містах і селищах, які є адміністративними центрами Автономної Республіки Крим, областей чи районів, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг можуть забезпечувати надання адміністративних послуг обласних, районних і відповідних міських державних адміністрацій на основі їх узгоджених рішень.

У разі утворення центрів надання адміністративних послуг районними державними адміністраціями такі центри можуть забезпечувати надання адміністративних послуг обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування на основі їх узгоджених рішень.

З метою забезпечення належної доступності адміністративних послуг можуть утворюватися територіальні підрозділи центру надання адміністративних послуг та віддалені місця для роботи адміністраторів такого центру.

У разі утворення центру надання адміністративних послуг як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг у структурі відповідної міської ради, міської, районної державної адміністрації утворюється відповідний структурний підрозділ (виконавчий орган), на який покладаються керівництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру.

Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, визначається органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.

Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, має включати адміністративні послуги органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

На основі узгоджених рішень із суб’єктами надання адміністративних послуг через центр надання адміністративних послуг також можуть надаватися інші адміністративні послуги.

Суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центри надання адміністративних послуг, крім випадків подання заяв через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

За рішенням органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, у такому центрі також може здійснюватися:

1) прийняття звітів, декларацій, скарг;

2) надання консультацій;

3) прийняття та видача документів, не пов’язаних з наданням адміністративних послуг;

4) укладення договорів і угод представниками суб’єктів господарювання, які займають монопольне становище на відповідному ринку послуг, які мають соціальне значення для населення (водо-, тепло-, газо-, електропостачання тощо).

Положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент затверджуються органом, який прийняв рішення про утворення центру. Кабінет Міністрів України затверджує примірне положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент.

Рішення про утворення центру, про затвердження положення про центр надання адміністративних послуг, а також переліку адміністративних послуг, що надаються через центр надання адміністративних послуг, які прийняті на підставі примірного положення про центр надання адміністративних послуг та з урахуванням положень частини сьомої цієї статті, не є регуляторними актами у сфері господарської діяльності та не підлягають державній реєстрації.

Час прийому суб’єктів звернень є загальним (єдиним) для всіх адміністративних послуг, що надаються через центр надання адміністративних послуг, і становить:

1) у центрах надання адміністративних послуг, утворених при виконавчих органах міських рад міст, що є адміністративними центрами областей, Автономної Республіки Крим, а також при Київській, Севастопольській міських та районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, - не менше шести днів на тиждень та семи годин на день;

2) в інших центрах надання адміністративних послуг - не менше п’яти днів на тиждень та семи годин на день;

3) у територіальних підрозділах центру надання адміністративних послуг та у віддалених робочих місцях адміністраторів центру час прийому суб’єктів звернень визначається органом, що утворив центр надання адміністративних послуг.

При цьому прийом суб’єктів звернень у центрі надання адміністративних послуг здійснюється без перерви на обід та не менше одного дня на тиждень до двадцятої години.

За рішенням органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг, час прийому суб’єктів звернень може бути збільшено.

ü     Адміністратор

Суб’єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Кількість адміністраторів визначається органом, який прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Адміністратор має іменну печатку (штамп) із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та найменування центру надання адміністративних послуг.

Основними завданнями адміністратора є:

1) надання суб’єктам звернень вичерпної інформації та консультацій щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг;

2) прийняття від суб’єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб’єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання;

3) видача або забезпечення направлення через засоби поштового зв’язку суб’єктам звернень результатів надання адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в задоволенні заяви суб’єкта звернення), повідомлення щодо можливості отримання адміністративних послуг, оформлених суб’єктами надання адміністративних послуг;

4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг суб’єктами надання адміністративних послуг;

5) здійснення контролю за додержанням суб’єктами надання адміністративних послуг термінів розгляду справ та прийняття рішень;

6) надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законом;

7) складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

 8) розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень.

Адміністратор має право:

1) безоплатно одержувати від суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ, організацій, які належать до сфери їх управління, документи та інформацію, пов’язані з наданням адміністративних послуг, у порядку, визначеному статтею 9  цього Закону;

2) погоджувати документи (рішення) в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, отримувати їх висновки з метою надання адміністративної послуги без залучення суб’єкта звернення;

3) інформувати керівника центру надання адміністративних послуг та керівників суб’єктів надання адміністративних послуг про порушення термінів розгляду заяв щодо надання адміністративної послуги, вимагати вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень;

4) посвідчувати власним підписом та печаткою (штампом) копії (фотокопії) документів і виписок з них, витягів з реєстрів та баз даних, які необхідні для надання адміністративної послуги.

ü     Організаційне забезпечення надання адміністративних послуг

Організація забезпечення надання адміністративних послуг здійснюється шляхом:

1) забезпечення безоплатного автоматизованого віддаленого доступу адміністраторів у режимі реального часу до інформації в інформаційних системах суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ, організацій, які належать до сфери їх управління, в яких міститься інформація, необхідна для надання адміністративних послуг, якщо інше не передбачено законом;

2) надання на підставі запитів адміністраторів інформації, необхідної для виконання покладених на них завдань;

3) забезпечення надання адміністративних послуг суб’єктам звернень у строки, встановлені законом, на підставі відповідних документів, одержаних від адміністраторів.

ü     Надання супутніх послуг

У приміщеннях, де розміщуються центри надання адміністративних послуг, інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, можуть надаватися супутні послуги (виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо).

Забороняється відносити до супутніх послуг надання консультацій та інформації, пов’язаних з наданням адміністративних послуг, продаж бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративних послуг, а також надання допомоги в їх заповненні, формуванні пакета документів.

Надання платних супутніх послуг суб’єктом надання адміністративних послуг, центром надання адміністративних послуг забороняється.

ü     Реєстр адміністративних послуг

Реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою:

1) ведення обліку адміністративних послуг;

2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.

2. Реєстр містить інформацію про:

1) перелік адміністративних послуг;

2) правові підстави надання адміністративних послуг;

3) суб’єкта надання адміністративних послуг;

4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі);

5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

ü     Єдиний державний портал адміністративних послуг

Надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб’єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

Держателем Єдиного державного порталу адміністративних послуг є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг.

Відповідальний за адміністрування Єдиного державного порталу адміністративних послуг визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиний державний портал адміністративних послуг забезпечує:

1) доступ суб’єктів звернення до інформації про адміністративні послуги та про суб’єктів надання адміністративних послуг;

2) доступність для завантаження і заповнення в електронній формі заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

3) можливість подання суб’єктами звернення заяви за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку;

4) можливість отримання суб’єктами звернення інформації про хід розгляду їхніх заяв

5) можливість отримання суб’єктами звернення за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку результатів надання адміністративних послуг;

6) можливість здійснення суб’єктами звернення оплати за надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі.

Порядок ведення, вимоги щодо функціональних можливостей Єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також заходи та строки щодо його поетапного впровадження визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому Єдиний державний портал адміністративних послуг повинен забезпечувати:

1) доступ суб’єктів звернення до інформації про адміністративні послуги та про суб’єктів надання адміністративних послуг;

2) доступність для завантаження і заповнення в електронній формі заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

3) можливість подання суб’єктами звернення заяви за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку;

4) можливість отримання суб’єктами звернення інформації про хід розгляду їхніх заяв;

5) можливість отримання суб’єктами звернення за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку результатів надання адміністративних послуг;

6) можливість здійснення суб’єктами звернення оплати за надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі.

Проблеми системи надання адміністративних послуг

·         наявність непередбачених законами видів адміністративних послуг;

·         поділ адміністративної послуги на кілька платних послуг;

·         перекладення обов'язків адміністративних органів із збирання довідок або погодження документів на фізичних та юридичних осіб;

·         вимагання від фізичних та юридичних осіб документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі;

·         необґрунтоване справляння плати або необґрунтовано великі розміри плати за надання окремих видів адміністративних послуг;

·         встановлення в адміністративному органі графіка приймання громадян у незручний для них час;

·         необґрунтовано тривалий строк надання окремих послуг;

·         обмеженість доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг;

·         неналежне законодавче регулювання процедурних питань надання послуг;

·         фактичне зобов'язування фізичних та юридичних осіб отримувати супутні платні послуги;

·         віднесення до повноважень одного органу здійснення контролю і надання відповідних послуг;

·         ставлення до фізичних та юридичних осіб як до прохачів, орієнтація не на задоволення потреб особи, а на формальне дотримання процедури.

4. Адміністративні процедури: загальна характеристтика [1].

Термін «процедура» вживається в багатьох науках, і в тому числі в юриспруденції. Він походить своїм корінням від французького рrocedure та латинського рrocedo, що означає проходжу або просуваю. У загальному розумінні процедура визначається як певна сукупність дій чи операцій, за допомогою яких реалізується той чи інший процес або етап, стадія, що виражає зміст відповідної технології чи діяльності.

У правовій науці процедура — це регламентований юридичною нормою порядок вчинення дій або прийняття рішень у сфері правозастосування. Ключовою у цьому визначенні є категорія «порядок», під яким розуміють сукупність послідовно вчинюваних дій та прийнятих рішень, логічно поєднаних і спрямованих на досягнення певного результату.

У діяльності публічної адміністрації процедура займає центральне місце, оскільки основним призначенням суб’єктів, що здійснюють публічне управління, є вирішення конкретних адміністративних справ шляхом прийняття адміністративних актів. Переважна більшість таких справ має позитивний характер, спрямована на реалізацію прав приватних осіб і не пов’язана з юрисдикційною діяльністю публічної адміністрації. Перед українською державою стоїть завдання створення стабільної та відповідальної публічної адміністрації, що є головним фактором побудови сучасної демократичної держави. У зв’язку з цим важливого значення набуває встановлення такої регламентації відносин між публічною адміністрацією та приватною особою, яка могла б ефективно забезпечити реалізацію прав останніх і унеможливити їх порушення з боку владарюючих суб’єктів.

Принциповими для врегулювання правовідносин суб’єктів публічного адміністрування з громадянами та юридичними особами є такі положення: по-перше, Конституція України приписує органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, по-друге, відносини між публічною адміністрацією та приватними особами не можуть залежати від волі або бажання першої, а повинні лише випливати з юридичних принципів.

В Україні свобода держави, її органів і посадових осіб обмежена відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом. А утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. З огляду на зазначене в юридичній науці запроваджений правовий інститут адміністративної процедури, основним призначенням якого є створення правового механізму взаємодії публічної адміністрації з приватними особами, завдяки якому найефективнішим способом будуть реалізовані права цих осіб.

Німецька доктрина адміністративного права вплинула на розуміння українськими науковцями адміністративної процедури як законодавчо встановленого порядку діяльності суб’єктів публічної управління, адже в німецькій адміністративно-правовій науці поняття чітко розділені — адміністративна процедура й адміністративний процес. У німецькому праві адміністративно-процедурні норми регулюють переважно порядок прийняття адміністративних актів та укладення публічно-правових договорів публічною адміністрацією.

Адміністративно-процесуальні норми призначені для вирішення публічно-правових спорів адміністративними судами.

 Поняття «адміністративна процедура» змістовно наповнене двома термінами.

По-перше, як вже з’ясовано, процедура означає порядок вчинення дій, прийняття актів, логічно впорядкований і спрямований на досягнення певного результату.

 По-друге, термін «адміністративний» у науці тлумачиться як той, що пов’язаний з управлінням, так і той, що покликаний служити.

Таке двояке розуміння базової категорії адміністративного права відповідає двом типам правовідносин, що виникають у сфері публічного адміністрування. Це, по-перше, ті відносини, що мають управлінський характер, виникають за ініціативою владарюючих суб’єктів, в яких на приватних осіб покладається здебільшого виконання обов’язків.

ü  Приміром, при здійсненні контролю у сфері господарської діяльності уповноважений орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи вчиняють певні дії, приймають рішення, а суб’єкти господарювання зобов’язані допускати їх до перевірок, надавати документи для перевірки тощо.

По-друге, у відносинах з публічною адміністрацією приватні особи реалізують значну частину своїх прав.

ü  Так, для реєстрації підприємницької діяльності, отримання ліцензії, дозволу тощо приватні особи звертаються до представників адміністративної влади, і тільки останні вправі прийняти рішення або вчинити дії, спрямовані на те, щоб фізичні та юридичні особи задовольнили свої права та законні інтереси. Ці два типи правовідносин потребують для свого врегулювання встановлення дещо відмінних принципів і правил.

Таким чином, адміністративна процедура — це структурований, нормативно закріплений порядок прийняття адміністративних актів або укладення адміністративно-правових договорів, спрямований на вирішення конкретних справ у сфері публічного управління.

Ознаками адміністративної процедури є такі:

-          має правовий характер, оскільки принципи та правила, що визначають адміністративну процедуру, містяться в приписах нормативно-правових актів

-          вміщує норми, що регламентують як діяльність суб’єкта публічного адміністрування, так і поведінку приватних осіб;

-          спрямована на прийняття адміністративного акта суб’єктом владних управлінських повноважень;

-          застосовується для вирішення конкретної адміністративної справи;

-          має основним призначенням забезпечення ефективної реалізації прав приватних осіб і унеможливлення їх порушення;

-          тягне за собою настання зовнішніх наслідків, тобто застосування процедурних правил породжує права й обов’язки осіб, які знаходяться поза системою публічного адміністрування;

-          має, як правило, безспірний характер, тобто завдяки адміністративній процедурі вирішуються позитивні управлінські справи. Виняток становить процедура розгляду скарг, оскільки при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів публічного адміністрування

5.Види адміністративних процедур.

Оскільки діяльність публічної адміністрації має дуже різноманітний характер, це обумовлює наявність відмінних один від одного правил її здійснення при вирішенні тих чи інших справ, прийнятті адміністративних актів. Тому адміністративну процедуру поділяють на види в залежності від критеріїв.

За суб’єктом, якому належить ініціатива виникнення правовідносин, процедуру поділяють на:

• ту, що ініціює приватна особа;

• ту, що ініціює суб’єкт публічного адміністрування.

Для першого виду процедури характерно, що вона починається із звернення приватної особи до суб’єкта публічного адміністрування із заявою про реалізацію належного цій особі права або зі скаргою, що права особи порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю владарюючих суб’єктів чи на приватну особу покладено не передбачений законом обов’язок. Такому праву приватної особи завжди кореспондує обов’язок владарюючого суб’єкта здійснити певні дії або прийняти рішення, завдяки яким будуть задоволені права фізичних і юридичних осіб, а також інших колективних утворень.

ü  Приміром, громадянин, маючи намір зайнятися підприємницькою діяльністю, звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою та необхідними документами для реєстрації його як фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності. Або юридичній особі відмовлено у видачі ліцензії на зайняття туристичною діяльністю і вона подає скаргу на рішення органу ліцензування.

Другий вид адміністративної процедури має своїм початком рішення суб’єкта публічного адміністрування, вчинення ним дій, обумовлених здійсненням владних управлінських повноважень, встановлених законодавчими актами. Процедура цього виду може бути поділена на такі різновиди: – втручальна, що включає в себе дії контрольно-наглядового або правообмежувального характеру.

ü  Для прикладу: начальник управління Державної служби надзвичайних ситуацій України видає наказ про проведення планової перевірки дотримання суб’єктами господарювання правил пожежної безпеки, а уповноважені особи здійснюють заходи щодо з’ясування дотримання цих правил підконтрольними особами. При цьому представники контролюючого органу втручаються в діяльність суб’єкта господарювання.

ü  Інший приклад: орган місцевого самоврядування приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб і уповноважені особи вчиняють дії, спрямовані на викуп цих об’єктів у їх власників; – спрямована на задоволення суспільних потреб, що характеризується тим, що рішення, прийняті за цією процедурою, становлять інтерес для широкого кола персоніфікованих осіб (приміром, територіальної громади, жителів населеного пункту, пацієнтів лікарень, пасажирів транспортних засобів тощо).

Прикладом такої процедури є розроблення та затвердження схем планування територій населених пунктів, у результаті чого приймається генеральний план населеного пункту, призначений для довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, що зачіпає інтереси неперсоніфікованого кола осіб. Іншим прикладом може бути процедура публічних закупівель, спрямована на забезпечення потреб держави та територіальної громади.

За критерієм складності правил, що охоплюються процедурою::

• просту;

• складну.

Проста адміністративна процедура полягає у вчиненні суб’єктом публічного адміністрування дій, спрямованих на реалізацію прав та виконання обов’язків приватними особами, що не передбачає залу чення до процедури інших учасників, додаткового вивчення та дослідження обставин справи.

ü  До простої адміністративної процедури слід віднести державну реєстрацію юридичної особи, оформлення й видачу паспорта для виїзду за кордон тощо. При вирішенні таких справ представники публічної адміністрації перевіряють у заявника наявність всіх необхідних для вирішення питання документів і вчиняють дії щодо реєстрації або оформлення, тим самим реалізуючи права приватних осіб.

Складна адміністративна процедура характеризується наявністю правил щодо залучення експертів, заслуховування свідків та іншого додаткового вивчення обставин адміністративної справи. І лише після цього може бути прийнято рішення, спрямоване на вирішення поставленого перед владарюючим суб’єктом питання.

ü Складною адміністративною процедурою слід вважати процедуру здійснення контролю у сфері господарської діяльності. Так, орган контролю може прийняти рішення про призначення експертизи (випробування). У такому випадку до участі в контрольній процедурі буде залучено експерта. При здійсненні іншої процедури — розробленні проектів містобудівної документації — передбачено проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів. Пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати: повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; юридичні особи, об’єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад. До того ж при розробці генерального плану населеного пункту до процедури залучаються експерти, що здійснюють експертизу містобудівної документації.

За критерієм кількості суб’єктів публічної адміністрації, що є учасниками процедури:

• здійснювані одним суб’єктом публічної адміністрації;

• здійснювані кількома суб’єктами публічної адміністрації.

Приміром, процедура надання дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється одним органом — Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Натомість, при здійсненні процедури приватизації земельної ділянки необхідно прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок, а також вчинення реєстраційних дій територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України.

 За наслідками для приватної особи адміністративну процедуру поділяють на:

 • правонадавальну (призначення пенсії, субсидії) або правопідтверджувальну (реєстрація речових прав на нерухоме майно тощо);

• правообмежувальну (викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб);

• зобов’язальну (проведення контрольно-наглядових заходів).

За змістовним наповненням адміністративна процедура може бути:

 • реєстраційною.

 Реєстраційна процедура вміщує в себе такі різновиди: державну реєстрацію юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб — підприємців, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державну реєстрацію лікарських засобів, державну реєстрацію транспортних засобів, державну реєстрацію місця проживання (або перебування) тощо. У межах цієї адміністративної процедури засвідчується певний статус приватної особи, або визначається режим поводження із певними предметами, або здійснюється виконання приватною особою обов’язку. Реєстраційна процедура ініціюється приватними особами. Вона може бути спрямована як на реалізацію прав приватних осіб (приміром, права на підприємницьку діяльність), так і на виконання приватними особами передбачених законом обов’язків (обов’язок зареєструвати місце проживання громадянина);

• дозвільною.

Дозвільна процедура охоплює порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; дозволів на розміщення зовнішньої реклами; дозволів на проведення будівельних робіт; дозволів на придбання, зберігання, перевезення і використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, пристроїв, патронів до них, пневматичної зброї, вибухових матеріалів і речовин, відкриття і функціонування об’єктів дозвільної системи тощо. За результатами цієї адміністративної процедури видається акт, яким приватна особа наділяється певним правом;

 • ліцензійною.

Ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності. Видача ліцензії полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензійна процедура за наслідками для приватної особи є правонадавальною;

• контрольно-наглядовою.

Адміністративна процедура здійснення державного нагляду (контролю) регламентує проведення документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок;

• екзаменаційною.

 Екзаменаційна процедура охоплює складення теоретичного і практичного іспитів у сервісному центрі МВС для отримання посвідчення права на керування транспортними засобами; проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату тощо;

• експертною.

Експертна процедура регулює здійснення обов’язкової державної сертифікації продукції;

• акредитаційною.

Акредитація закладу охорони здоров’я, акредитація вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, державна акредитація закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестація їх спеціалістів здійснюються за правилами акредитаційної процедури. За її результатами посвідчується статус особи;

 • приватизаційною.

 Приватизація державного майна регламентована цим видом адміністративної процедури;

• із розгляду скарг тощо.

 Процедура розгляду скарг поділяється на різновиди за сферою, в якій виникли спірні правовідносини: у сфері державної реєстрації, у сфері оподаткування, у сфері публічних закупівель тощо.

6.Принципи адміністративної процедури

– верховенства права – основоположний принцип здійс­нення адміністративних процедур, закріплений у ст. 8 Конституції України;

– законності – формування та здійснення адміністративних процедур мають будуватись на суворій відповідності вимогам чинного законодавства;

– системності – держава намагається створити чітку та зрозу­мілу систему адміністративних процедур, елементами якої є суб’єкт публічного адміністрування, до якого має можливість звертатися фізична чи юридична особа; нормативно-правові акти, що врегу­льовують порядок здійснення адміністративної процедури; адмі­ністративний акт, який видається за результатами розгляду заяви; зміст і цільове призначення адміністративної процедури тощо;

– неупередженості та безсторонності адміністративної процедури – при вирішенні адміністративної справи не допуска­ється будь-яка неправомірна заінтересованість суб’єкта публічного адміністрування в результатах такого розгляду. Це означає, що посадова особа, уповноважена розглядати індивідуальну справу, не має виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання, а також свідчить про відсутність можливості будь-якого правомір­ного сумніву щодо безсторонності й незалежності такого органу. Гарантією реалізації цього принципу може бути обов’язок поса­дової чи службової особи заявити самовідвід, якщо вона має або може мати особисту, пряму чи опосередковану (непряму) заінте­ресованість у результатах розгляду та/або вирішення адміністра­тивної справи або за наявності інших обставин, які викликають або можуть викликати сумнів у неупередженості адміністратив­ного органу;

– оптимізації адміністративних процедур – адміністративна процедура здійснюється найменш витратним, найбільш економ­ним шляхом;

– правової визначеності – зводиться до ясності й недвознач­ності практики здійснення адміністративних процедур, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці й неми­нуче призводить до сваволі;

– підконтрольності – полягає в існуванні в державі системи контрольних органів і відповідних механізмів, які дозволяють ефективно контролювати порядок здійснення адміністратив­них процедур і за потреби коригувати дії безпосередніх вико­навців;

– пріоритетності прав і свобод людини – передбачає обов’я­зок суб’єкта публічного адміністрування в конкретній ситуації, в кожному випадку виходити передусім з найбільш прийнятного для заявника рішення;

– презюмованої правомірності правової позиції заявника – прин­цип, відповідно до якого особа, яка подає заяву, вважається такою, що має нормативно визначені підстави для можливості звернення, а розгляд індивідуальної справи та підготовка адміністративного акта відбуваються з акцентом на сутність викладеного прохання заявника. Відповідно всі сумніви щодо правомірності правової позиції заявника мають тлумачитися на його користь.

Учасники адміністративної процедури.

Доцільно виокремити чотири можливих учасники адміністра­тивних процедур: адміністративний орган; адресат (зокрема заяв­ник); зацікавлені особи; представники.

v  Учасник адміні­стративної процедури – це особа, яка має певні права та обов’язки, сформульовані в нормах адміністративного права, та бере участь у розгляді конкретної адміністративної справи з метою реалі­зації власних інтересів. Зауважимо, що інтереси ці бувають часто різними, що зумовлено різною метою самої участі в суспільних відносинах, що виникають у ході адміністративної процедури.

За таких умов урівноваження різних інтересів відбувається за раху­нок чіткого формулювання положень чинного законодавства, що врегульовує порядок здійснення адміністративних процедур і правовий статус їх учасників.

Для того щоб бути учасником адміністративної процедури, особа (в широкому розумінні цього поняття – і фізична, і юридична, і сам адміністративний орган) повинна мати адміністративну правосуб’єктність, яка своєю чергою складається з адміністратив­ної правоздатності та адміністративної дієздатності.

Адміністративна правосуб’єктність учасника адміністра­тивної процедури – це здатність учасника мати й реалізовувати права та виконувати обов’язки, що містяться в нормах адміністра­тивного права.

Поряд із тим адміністративна правоздатність учасника адміністративної процедури – це його здатність мати права та обов’язки. Говорячи про громадян, зазначимо, що вона виникає з народженням громадянина та припиняється з його смертю. Своєю чергою в основної маси юридичних осіб адміністративна правоз­датність виникає від моменту державної реєстрації, а припиня­ється – від моменту ліквідації.

Адміністративна дієздатність учасника адміністративної процедури – це його здатність своїми діями реалізовувати надані права й виконувати покладені на нього обов’язки. Важливо зазначити, що на відміну від правоздатності (яка виникає відразу і в повному обсязі), набуття та обсяг адміністративної дієздатності у громадян залежать від низки об’єктивних і суб’єктивних чинників. Адміністративна дієз­датність юридичних осіб виникає одночасно з правоздатністю, тобто в момент офіційної державної реєстрації як суб’єкта права.

v  Адміністративний орган – це учасник адміністративної проце­дури, суб’єкт публічного адміністрування, уповноважений здійс­нювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції щодо розгляду та вирішення адміністративних справ і видання адміністративного акта.

Аналіз чинного законодавства, положення якого регламен­тують правові статуси адміністративних органів, знайомство із законопроектами з питань адміністративних процедур дозволяє виокремити такі права адміністративного органу: отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб документи та відомості, необхідні для розгляду й вирішення адміністративної справи; самостійно визна­чати безпосередніх виконавців адміністративної процедури та осіб, що готуватимуть проект адміністративного акта; залучати до участі в адміністративному провадженні інших учасників, які можуть дати пояснення по суті адміністративної справи; ініцію­вати призначення та проведення експертизи, якщо це потрібно для вирішення адміністративної справи; використовувати технічні засоби для фіксації окремих процедурних дій.

Своєю чергою основними обов’язками адміністративного органу як обов’язкового учасника адміністративної процедури є такі:

– забезпечення надання в приміщеннях, призначених для особистого прийому, інформації, потрібної для звернення особи до адміністративного органу без сторонньої допомоги (інформаційні буклети, зразки документів, відомості про місце розташування структурних підрозділів тощо);

– своєчасне залучення до адміністративної процедури адре­сата (адресатів);

– роз’яснення учасникам адміністративної процедури їх прав і обов’язків, сприяння реалізації таких прав і обов’язків;

– забезпечення доступу учасникам адміністративної проце­дури до матеріалів адміністративної справи, надання їм інформації про стан розгляду адміністративної справи, зокрема за їх звернен­ням;

– захист інформації про особисте та сімейне життя учасників адміністративної процедури;

– забезпечення збереження охоронюваної законом інформації, зокрема такої, що становить державну або іншу таємницю;

– підготовка та видання адміністративного акта за результа­тами розгляду адміністративної справи;

– повідомлення суб’єктом звернення заінтересованій особі результатів розгляду адміністративної справи;

– роз’яснення порядку і строків оскарження адміністратив­ного акта, ухваленого за результатами розгляду адміністративної справи.

v  Адресат (зокрема заявник) - це учасник адміні­стративної процедури, на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків якого спрямовано адміністративний акт.

Стосовно заявних адміністративних процедур адресат (зокрема заявник) є найбільш зацікавленою особою. Це пов’язано з тим, що в межах адміністративної процедури він реалізує свій приватний інтерес. Відмінності цих двох учасників адміністративної проце­дури (адресат і заявник) полягають у тому, що перший є особою, стосовно якої ухвалюється адміністративний акт за ініціативою адміністративного органу. Фактично на набуття, зміну чи припи­нення прав та обов’язків саме адресата спрямовано адміністратив­ний акт.

Сам адресат не є ініціатором адміністративної процедури. Заявник же є особою, яка звертається із заявою до адміністра­тивного органу, тобто ініціює заявну адміністративну процедуру. Фактично заявник через заяву реалізує своє суб’єктивне право, передбачене положеннями чинного законодавства.

Адресатами адміністративних процедур можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні особи можуть бути:

а) громадянами України;

б) іноземцями;

 в) особами без громадянства.

Правовий статус адресата свідчить про такі основні належні йому права:

– брати участь в адміністративній процедурі особисто або через представника;

– бути вислуханим з питань, що є предметом адміністративної процедури – надавати пояснення в письмовій, усній чи іншій формі,

а також подавати докази, заперечення проти пояснень, доводів, а також клопотань інших учасників адміністративної процедури;

– отримувати від адміністративного органу роз’яснення щодо порядку здійснення адміністративної процедури, реалізації своїх прав і обов’язків;

– знайомитися в установленому порядку з матеріалами адміні­стративної справи, робити з неї виписки та копії, зокрема з викорис­танням технічних засобів, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, ухвалені під час здійснення адміністра­тивної процедури;

– подавати клопотання про відвід посадової або службової особи адміністративного органу, яка розглядає адміністративну справу, а також відвід осіб, які сприяють розгляду справи;

– на залучення до адміністративного провадження інших учас­ників та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи;

– на витребування документів або відомостей;

– на призначення експертизи;

– на зупинення адміністративного провадження;

– на поновлення адміністративного провадження;

– на продовження строків адміністративного провадження;

– бути поінформованим про результати вирішення адміністра­тивної справи;

– на отримання примірника адміністративного акта;

– оскаржувати адміністративний акт, процедурні рішення, дії чи бездіяльність адміністративного органу.

Водночас адресат як часник адміністративної процедури зобов’язаний: подавати у випадках, передбачених законом, доку­менти та інші докази, потрібні для здійснення адміністративного провадження; своєчасно повідомляти адміністративному органу про неможливість прибуття за запрошенням адміністративного органу із зазначенням причини; своєчасно повідомляти адміні­стративний орган про зміну свого місця проживання (місце пере­бування) та контактні дані.

v  Заінтересовані особи – це учасники адміністративної проце­дури, які вступають в адміністративну процедуру за власною ініці­ативою чи ініціативою адміністративного органу через потенційно можливий вплив адміністративного акта на їх правовий статус.

Варто підкреслити, що на відміну від інших учасників адміні­стративної процедури, заінтересовані особи не є автоматичними учасниками такої процедури, вони або виявляють для цього своє бажання, або долучаються до адміністративної процедури через ініціативу адміністративного органу чи заявника.

Будь-яка фізична та/або юридична особа може клопотати про отримання статусу заінтересованої особи за власною ініціативою. Факт надання фізичній або юридичній особі статусу заінтересова­ної зазначається в матеріалах адміністративної справи.

8. Стадії адміністративної процедури.

Стадії адміністративної процедури – це послідовно взаємо­замінні операції, що логічно пов’язані між собою та спрямовані на забезпечення здійснення адміністративної процедури.

Стадіям адміністративної процедури властиві такі ознаки: це сукупність логічно пов’язаних дій адміністративного органу; вони завершуються досягненням певної поточної мети; є неоднаковими за кількістю та переліком учасників адміністративної процедури; складаються з певних етапів та безпосередніх дій.

Доцільно виокремлювати такі стадії адміністративної процедури:

1) підготовка справи до розгляду;

2) розгляд і вирішення справи;

3) оформлення адміністративного акта, його доведення до відома адресатів та заінтересованих осіб;

4) перегляд адміністративного акта.

v  Підготовка справи до розгляду

Адміністративна процедура ініціюється за заявою особи щодо забезпечення реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів, а також виконання визначених законом обов’язків (заявна адміні­стративна процедура); за ініціативою адміністративного органу, зокрема в порядку здійснення ним контрольних повноважень (втручальна адміністративна процедура).

Заява подається в усній чи письмовій формі. Усна заява виклада­ється заявником під час особистого прийому і фіксується з дотри­манням вимог посадовою чи службовою особою адміністратив­ного органу, яка проводить особистий прийом, та підписується заявником. Письмова заява подається адміністративному органу особисто заявником або через представника, повноваження якого оформлені відповідно до законодавства, або надсилається поштою, зокрема електронною, чи з використанням інших засобів телеко­мунікаційного зв’язку. Заява, що подається у формі електронного документа, має відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Форма заяви має бути максимально спрощеною і, як правило, викладається на бланку (в анкеті, формулярі).

Заява подається адміністративному органу, до повноважень якого належить вирішення порушених у ній питань. Заява пода­ється разом із документами, необхідними для її розгляду, або їх копіями. Після вирішення адміністративної справи, що розгляда­ється за заявою, оригінали документів повертаються заявникові, якщо інше не передбачено законом. Якщо заява подається пред­ставником особи, до неї додаються документи, які підтверджують його повноваження.

Заява підлягає реєстрації відповідно до правил діловодства в день її надходження до адміністративного органу. Реєстрація заяви, переданої у формі електронного документа, здійснюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Особі не може бути відмовлено в прийнятті та реєстрації заяви. Адміністративний орган видає або надсилає заявнику довідку із зазначенням дати й номера реєстра­

ції його заяви, крім випадків, коли адміністративна справа вирішу­ється невідкладно.

У разі коли заяву подано з порушенням установлених вимог або до неї не додані необхідні для її розгляду документи, адміністра­тивний орган залишає заяву без руху та впродовж трьох робочих днів з дня її отримання, а під час особистого прийому – за наяв­ності можливості – негайно вручає або надсилає заявникові пись­мове повідомлення про потребу усунення недоліків із зазначенням способу їх усунення, правових підстав для залишення заяви без руху та роз’ясненням порядку оскарження такого рішення.

v  Розгляд і вирішення справи

За своєю сутністю означена стадія може вважатись основною в межах адміністративної процедури, оскільки саме в ній здійс­нюється безпосереднє дослідження матеріалів адміністративної справи та ухвалення рішення. Це свого роду осердя всієї адміні­стративної процедури.

Залежно від виду адміністративної процедури (заявна чи втру­чальна) адміністративна процедура відкривається: з моменту отримання адміністративним органом, до компетенції якого безпо­середньо належить вирішення порушеного заявником питання, заяви, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства; з моменту ухвалення рішення про відкриття провадження компе­тентним адміністративним органом за власною ініціативою або вчинення першої процедурної дії щодо учасника адміністратив­ного провадження.

У межах цієї стадії виокремлюються певні процедурні етапи та конкретні дії.

Під час розгляду та вирішення справи адміністратив­ний орган зобов’язаний перевірити достатність та обґрунтованість матеріалів у справі, а в разі потреби:

1) витребувати додатково документи та відомості від інших суб’єктів публічного адміністру­вання;

2) залучити до участі в адміністративній процедурі адре­сата;

3) повідомити заінтересованим особам про відкриття адмі­ністративної процедури та про їх право на участь у ній;

4) надати учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, зауваження та пояснення, довести інші обставини, що мають значення для вирішення адміністративної справи;

5) вирішити питання про залучення до участі в адміністра­тивному провадженні осіб, які сприяють розгляду адміністратив­ної справи.

У разі коли задоволення прохання заявника, висловленого під час особистого прийому, не потребує додаткових документів і відомостей, залучення інших учасників чи осіб до розгляду адмі­ністративної справи, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій для з’ясування обставин справи, адміністративна справа може бути розглянута та вирішена негайно (невідкладно) у присутності особи, крім випадку, коли негайне вирішення справи впливає на об’єктивність і законність рішення.

Стадія вирішення адміністративної справи фактично завер­шується в тому разі, коли адміністративний орган, який розгля­дає заяву, доходить висновку, що всі матеріали, потрібні для об’єк­тивного, повного та всебічного аналізу обставин справи, у нього є, та відсутні перешкоди для підготовки підсумкового документу у справі, яким є адміністративний акт. Фактично зазначена стадія завершується ухваленням управлінського рішення.

v  Оформлення адміністративного акта, його доведення до відома адресатів і заінтересованих осіб

Завершальною стадією адміністративної процедури є ухва­лення та оформлення адміністративного акта. За своєю правовою сутністю адміністративний акт є документом, більш відомим на сьогодні в українській навчальній літературі як акт державного управління (акт публічного управління, управлінський акт). Проте незалежно від назви, його роль і значення важко переоцінити. Фактично це те, заради чого приватна особа (заявник) ініціювала адміністративну процедуру в разі заявної процедури чи підсумко­вий юридичний документ втручальної процедури, з яким адресат може погодитись чи його оскаржувати.

Адміністративний акт підлягає реєстрації адміністративним органом не пізніше ніж упродовж дня, що настає за днем його ухвалення. Адміністративний акт набирає чинності з моменту доведення його до відома особи (осіб), якщо інше не передбачено законодавством або самим адміністративним актом. Доведення адміністративного акта до відома особи (осіб) здійснюється через його оголошення, вручення або надсилання акта поштою, зокрема електронною, чи передання з використанням інших засобів зв’язку. Адміністративний акт, який стосується великої кількості осіб, може доводитися до їх відома через офіційні друковані засоби масової інформації із зазначенням сутності рішення, порядку озна­йомлення та порядку оскарження.

Про вручення адміністративного акта особисто, надіслання на прохання особи поштою, зокрема електронною, чи з використан­ням інших засобів зв’язку особі або визначеним в акті виконавцям, а також про оприлюднення адміністративного акта у випадках, передбачених чинним законодавством, відповідно до правил діло­водства позначається в матеріалах адміністративної справи.

v  Перегляд адміністративного акта

З метою реального забезпечення прав, свобод і законних інте­ресів заявників та інших учасників адміністративної процедури передбачена можливість перегляду адміністративного акта як підсумкового документа, що видається на підставі рішення в адміністративній справі. Найбільш показовими підставами для цього є нововиявлені обставини та оскарження адміністратив­ного акта.

Особа має право подати заяву про перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами, якщо:

1) стали відомі нові істотні докази у справі, що не були й не могли бути відомі особі під час здійснення адміністративної процедури;

2) рішенням суду, яке набрало законної сили, установлено, що адміністративний акт ухвалено внаслідок обману, погрози чи іншого протиправного впливу на адміністративний орган.

Заява про перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами подається адміністративному органу, що видав адмі­ністративний акт, або адміністративному органу, до компетенції якого належало б видання адміністративного акта на момент його перегляду. Заява про перегляд адміністративного акта подається впродовж одного місяця з моменту, коли стало відомо про вище­вказані обставини.

Що ж стосується скарги, то право на адміністративне оскар­ження має будь-яка особа, яка вважає, що у зв’язку з виданням адміністративного акта чи його виконанням порушено або може бути порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Скарга на адміністративний акт може бути подана впродовж 30 календарних днів після набрання ним чинності або впродовж 30 календарних днів з моменту, коли особа, права й законні інте­реси якої зачіпає адміністративний акт, але яка не була залучена до адміністративного провадження, дізналася або мала була дізна­тися про видання адміністративного акта.

Пропущений у зв’язку з хворобою, відрядженням чи з інших поважних причин строк подання скарги може бути продовжено суб’єктом розгляду скарги за зверненням оскаржувача.

Адміністративне провадження за скаргою відкривається адмі­ністративним органом з дня надходження скарги до суб’єкта розгляду скарги. Адміністративний орган, до якого надійшла скарга, реєструє її та видає (надсилає) оскаржувачеві довідку із зазначенням дати й номера реєстрації скарги.

Суб’єкт розгляду скарги за результатами розгляду справи ухва­лює одне з таких рішень:

– залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу – без задоволення;

– скасувати повністю або частково ухвалений адміністратив­ний акт чи змінити оскаржуваний адміністративний акт, скасувати повністю або частково чи змінити процедурне рішення, ухвалити адміністративний акт, задовольнити скаргу повністю або частково;

– зобов’язати адміністративний орган видати відповідний адміністративний акт.227

Джерело матеріалу, викладеного у питаннях 4-8 даної теми : 

1)Адміністративна процедура : конспект лекцій / І. В. Бойко, О. Т. Зима, О. М. Соловйова ; за заг. ред. І. В. Бойко.  Харків : Право, 2017.  132 с.

2) Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.