КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
Тема № 14. Публічне
адміністрування у сфері оборони,
національної безпеки, забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
(4год)
1.Організаційно-правові засади управління обороною.
Збройні Сили
України. їх види. Комплектування Збройних Сил України. Військова служба.
2.Адміністративна відповідальність за порушення
законодавства про військовий обов’язок і військову службу.
3.Організаційно-правові засади управління національною
безпекою.
Основні
напрями державної політики з питань національної безпеки.
Характеристика
об’єктфів та суб’єктів національної безпеки. Загрози національним інтересам і
національній безпеці України.
4.Державний кордон та його охорона.
5.Правові основи забезпечення безпеки в надзвичайних
ситуаціях.
Поняття та види надзвичайних ситуацій. Державна система
запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій. Центральний орган виконавчої
влади з надзвичайних ситуацій правовий статус, структурні підрозділи, завдання
та повноваження діяльності.
1.Організаційно-правові
засади управління обороною.
Оборона України - система
політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,
інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки
до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного
конфлікту (Закон України «Про оборону України»).
Захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного її громадянина,
оскільки оборона країни належить до найважливіших функцій держави і є справою
всього народу.
Основи оборони
України
Оборона України базується на готовності та здатності
органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України,
органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту,
національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний
стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також
готовності населення і території держави до оборони.
Правовою основою оборони держави є Конституція України,
цей Закон, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Для організації оборони держави Президент України за
поданням Кабінету Міністрів України затверджує структуру плану оборони України,
план оборони України та військово-адміністративний поділ території України.
Порядок розроблення плану оборони України визначається Кабінетом Міністрів
України.
З метою запобігання збройній агресії та збройному
конфлікту, забезпечення національних інтересів і реалізації власної воєнної
політики Україна, дотримуючись норм відповідальної і заснованої на
співробітництві поведінки в галузі безпеки, бере участь у міжнародних системах
безпеки та міжнародному співробітництві у сфері оборони на підставі міжнародних
договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Визначаючи способи забезпечення власної безпеки у процесі
підготовки держави до оборони та під час воєнних дій, Україна додержується
принципів і норм міжнародного права, враховує законні інтереси безпеки інших
держав.
Фінансування потреб національної оборони держави
здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний
бюджет України на відповідний рік.
Фінансування потреб національної оборони держави може
здійснюватися додатково за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних
осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
ПОВНОВАЖЕННЯ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ВІЙСЬКОВОГО
УПРАВЛІННЯ, МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ,
ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ, ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ, ПРАВА ТА
ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ У СФЕРІ ОБОРОНИ
Верховна Рада України в межах повноважень, визначених
Конституцією України, здійснює законодавче регулювання питань сфери оборони.
v Президент України
Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених
Конституцією та законами України, Президент України видає укази і
розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Президент
України видає накази і директиви з питань оборони.
v Рада національної
безпеки і оборони України
Рада національної безпеки і оборони України координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в межах
повноважень, визначених Конституцією України та Законом України "Про Раду
національної безпеки і оборони України"
v Ставка Верховного
Головнокомандувача
Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними
Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в
особливий період може створюватися Ставка Верховного Головнокомандувача як
вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави у цей період.
Пропозиції про утворення Ставки Верховного
Головнокомандувача, її персонального складу та граничної чисельності подаються
Радою національної безпеки і оборони України на розгляд Президенту України і
вводяться в дію Указом Президента України. Положення про Ставку Верховного
Головнокомандувача затверджує Президент України.
v Повноваження
Кабінету Міністрів України у сфері оборони
·
забезпечує в межах
своєї компетенції державний суверенітет України, здійснення внутрішньої та
зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів
Президента України у сфері оборони держави;
·
визначає потреби в
оборонних витратах, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України щодо фінансування заходів у сфері оборони у
визначених обсягах;
·
організовує
розроблення і виконання державних програм розвитку Збройних Сил України, інших
військових формувань та розвитку озброєння і військової техніки, інших програм
(планів) з питань оборони;
·
здійснює
передбачені законодавством заходи щодо формування, розміщення, фінансування та
виконання державного оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції,
виконання робіт, надання послуг для потреб Збройних Сил України, інших
військових формувань;
·
встановлює порядок
надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування
державного майна, в тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних,
енергетичних ресурсів, фондів, майна і послуг, використання повітряного і
водного простору, морських і річкових портів, аеропортів та аеродромів
(посадочних майданчиків), засобів зв'язку і радіочастотного ресурсу,
комунікацій, інших об'єктів інфраструктури держави, навігаційної,
топогеодезичної, метеорологічної, гідрографічної та іншої інформації, ведення
геодезичних і картографічних робіт, необхідних для належного виконання
покладених на ці органи функцій та завдань, як на платній, так і безоплатній
основі, у грошовій та інших формах розрахунків;
·
здійснює
загальнодержавні заходи щодо забезпечення живучості об'єктів національної
економіки та державного управління у воєнний час;
·
забезпечує
комплектування особовим складом Збройних Сил України, інших військових
формувань та відповідних правоохоронних органів, здійснює заходи, пов'язані з
підготовкою та проведенням призову громадян України на строкову військову
службу;
·
здійснює згідно із
законодавством України заходи з мобілізаційної підготовки та мобілізації,
створення державного матеріального резерву, резервного фонду грошових коштів,
інших резервів для забезпечення потреб оборони держави;
·
вирішує питання
щодо врегулювання діяльності місцевих органів військового управління
(військових комісаріатів), допризовної та призовної підготовки, підготовки
призовників з військово-технічних спеціальностей, ведення військового обліку
військовозобов'язаних і призовників, виконання військово-транспортного
обов'язку;
·
встановлює
відповідно до закону порядок і терміни повного відшкодування вартості об'єктів
права приватної власності, що згідно із законом відчужувалися у зв'язку із
здійсненням заходів правового режиму воєнного стану;
·
утворює, реорганізовує,
ліквідовує науково-дослідні установи Збройних Сил України, інших військових
формувань і військові навчальні заклади та військові кафедри (відділення,
факультети) інших державних вищих навчальних закладів;
·
забезпечує
реалізацію права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб,
звільнених у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей
військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з
інвалідністю під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході
бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання
миру і безпеки;
·
здійснює у
визначених законом випадках регулювання господарської діяльності у Збройних
Силах України та інших військових формуваннях;
·
встановлює
відповідно до закону порядок реалізації та утилізації озброєння, військової
техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших військових формувань і
правоохоронних органів, а також утилізації металобрухту, який утворився в них;
·
забезпечує здійснення
передбачених законодавством заходів щодо цивільного захисту України, надання
військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил
України до інших держав, допуску та умов перебування підрозділів збройних сил
інших держав на території України та участі України в міжнародних операціях з
підтримання миру і безпеки;
·
установлює порядок
здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими та інтернованими
особами в особливий період відповідно до норм міжнародного права;
·
контролює виконання
законів у сфері оборони, здійснює відповідно до законів інші заходи щодо
забезпечення обороноздатності України, координує і контролює їх виконання та
несе, в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони
України.
v Основні функції
Міністерства оборони України
Міністерство оборони України як центральний орган
виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері
оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і
підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і
завдань.
Міністерство
оборони України:
ü бере участь у формуванні та реалізації державної політики
з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового
будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у
сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у
встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів
місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
ü провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну
діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в
аналізі воєнно-політичної обстановки, прогнозуванні, виявленні та визначенні
рівня воєнної загрози національній безпеці України;
ü забезпечує належний рівень боєздатності,
укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних
Сил України;
ü бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед
Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
ü проводить державну військову кадрову політику, забезпечує
розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та
виховання особового складу;
ü бере участь у забезпеченні функціонування національної
економіки та державного управління в особливий період, у плануванні
мобілізаційної підготовки її галузей та контролі за підготовкою підприємств,
установ та організацій усіх форм власності до виконання мобілізаційних завдань
та за їх виконанням;
ü виступає, відповідно до визначених Генеральним штабом
Збройних Сил України потреб, вимог та пріоритетів, замовником із державного
оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення
та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту,
виконання робіт і надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до
мобілізаційного резерву Збройних Сил України;
ü здійснює управління переданим Міністерству оборони
України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що
належать до сфери його управління;
ü організовує накопичення озброєння, військової техніки,
інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, а
також створення резерву військовонавчених людських ресурсів;
ü забезпечує комплектування Збройних Сил України, інших
військових формувань та відповідних правоохоронних органів особовим складом,
здійснює разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними
адміністраціями, органами місцевого самоврядування заходи щодо підготовки
громадян до військової служби, їх призову на військову службу або прийняття на
військову службу за контрактом, при мобілізації, звільнення в запас
військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби та у разі
демобілізації, а також забезпечує їх відповідні права і свободи;
ü здійснює заходи, спрямовані на реалізацію
соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей
та працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим у запас або відставку,
а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали
безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби
або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в
міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
ü встановлює порядок розроблення, прийняття, внесення змін,
скасування, відновлення дії, оприлюднення, запровадження та застосування
військових стандартів;
ü здійснює в межах своєї компетенції міжнародне
співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами,
а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших
держав та міжнародними організаціями;
ü забезпечує виконання рішень про участь підрозділів
Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки та
надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних
Сил України до інших держав, допуск та умови перебування підрозділів збройних
сил інших держав на території України;
ü забезпечує взаємовідносини Збройних Сил України з
державними органами, громадськими організаціями та громадянами, реалізує інші
повноваження, що випливають з цього та інших законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України у сфері оборони.
Порядок організації розвідувальної діяльності в інтересах оборони держави
визначається законом.
v Основні функції
Генерального штабу Збройних Сил України
Генеральний штаб Збройних Сил України є головним
військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням
Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері
оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та
правоохоронними органами у межах, визначених цим Законом, іншими законами
України і нормативно-правовими актами Президента України, Верховної Ради
України та Кабінету Міністрів України.
Генеральний штаб
Збройних Сил України в особливий період є робочим органом Ставки Верховного
Головнокомандувача.
ü прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій
та засобів збройної боротьби, бере участь у формуванні та реалізації державної
політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обгрунтовує напрями
розвитку Збройних Сил України;
ü здійснює стратегічне планування застосування Збройних Сил
України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України,
та правоохоронних органів для оборони держави;
ü визначає потреби в особовому складі, озброєнні,
військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових,
інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках,
комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань
Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту
і якість їх отримання;
ü здійснює керівництво у сфері оборони та забезпечення
громадського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний
стан у межах, визначених відповідним законом;
ü доводить до Збройних Сил України, інших військових
формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів,
а в особливий період - і до міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади, рад оборони Автономної Республіки Крим та областей, міст Києва та
Севастополя директиви і накази Верховного Головнокомандувача Збройних Сил
України з питань оборони, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх
реалізацією;
ü бере участь в організації та контролює підготовку системи
зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;
ü бере участь у розробці мобілізаційного плану держави,
контролює стан мобілізаційної підготовки державних органів, органів місцевого
самоврядування, галузей економіки, підприємств, установ, організацій усіх форм
власності та виконання ними мобілізаційних завдань в особливий період;
ü організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України
та інших військових формувань, взаємодію з міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та
областей, міст Києва та Севастополя під час виконання завдань оборони держави;
ü бере участь в організації використання та контролю за
повітряним, водним і інформаційним простором держави та здійснює його в
особливий період;
ü здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної
готовності і боєздатності органів управління, з'єднань, частин, установ і
організацій військових формувань, утворених відповідно до законів України, та
правоохоронних органів, призначених для підпорядкування органам військового
управління в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони;
ü організовує комплектування Збройних Сил України, інших
військових формувань та відповідних правоохоронних органів
військовослужбовцями, призов громадян на строкову військову службу, навчальні
(або перевірочні) та спеціальні збори, накопичення військовонавчених людських
ресурсів;
ü проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну
діяльність в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування
Збройних Сил України, для чого має у своєму складі відповідний структурний
підрозділ;
ü організовує підготовку Збройних Сил України до виконання
покладених на них завдань, здійснює координацію і контроль підготовки інших
військових формувань, утворених відповідно до законів України, та
правоохоронних органів до виконання завдань з оборони України;
ü організовує використання національної системи зв'язку в
інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та регулювання в
сфері використання радіочастотного ресурсу, виділеного для цілей оборони;
ü організовує застосування засобів державного розпізнавання
у державних органах, Збройних Силах України, інших військових формуваннях,
утворених відповідно до законів України, використання цих засобів на
підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;
ü планує та здійснює контроль за військовими перевезеннями
всіх видів у державі в особливий період, а також перевезеннями, здійснюваними
для Збройних Сил України у мирний час;
ü здійснює в межах своєї компетенції міжнародне військове
співробітництво із збройними силами інших держав, бере участь у міжнародному
співробітництві за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами,
забезпечує підготовку і участь національного контингенту та національного
персоналу Збройних Сил України у міжнародних операціях з підтримання миру і
безпеки;
ü забезпечує згідно з міжнародними договорами у галузі
роззброєння та контролю над озброєннями інспекційну діяльність на території
України та поза її межами, збирає, опрацьовує інформацію та повідомлення
відповідно до цих міжнародних договорів незалежно від підлеглості об'єктів
інспектування;
ü реалізує інші повноваження, що випливають з цього та
інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.
ü Генеральний штаб Збройних Сил України організовує свою
діяльність відповідно до Положення, яке затверджує Президент України.
Завдання інших
військових формувань, утворених відповідно до законів України, та
правоохоронних органів
Участь в обороні держави разом із Збройними Силами
України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені
відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна
служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також відповідні
правоохоронні органи.
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями,
утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які
відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються
згідно із законодавством.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів
України, та відповідні правоохоронні органи:
·
узгоджують з Генеральним
штабом Збройних Сил України їх програми розвитку в частині, що стосується
оборони держави, а також плани підготовки їх органів управління, з'єднань і
частин, призначених для підпорядкування органам військового управління в
особливий період та виконання завдань територіальної оборони;
·
здійснюють під
керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України планування застосування
органів управління, з'єднань і частин, призначених для підпорядкування органам
військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання
завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу Збройних Сил України
необхідну для цієї роботи інформацію;
·
здійснюють разом із
Збройними Силами України підготовку та забезпечують готовність до спільних дій
з метою оборони, беруть участь у створенні єдиної системи управління та
всебічного забезпечення на особливий період; узгоджують з Генеральним штабом
оперативно-стратегічні вимоги до озброєння та військової техніки,
військово-технічного майна, його якісні та кількісні показники, спільно з
Міністерством оборони України розробляють державну програму розвитку озброєння
і військової техніки та формують державне оборонне замовлення;
·
узгоджують з
Міністерством оборони України програми підготовки військових кадрів, вживають
заходів щодо оптимізації системи військової освіти;
·
беруть участь у
підготовці громадян України до військової служби, в тому числі допризовній
підготовці молоді, підготовці призовників з військово-технічних спеціальностей,
забезпеченні призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні)
та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у військово-патріотичному
вихованні громадян України;
·
беруть участь у
виконанні завдань територіальної оборони, сприяють забезпеченню правового
режиму воєнного стану;
·
сприяють Збройним
Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення
та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
В особливий період відповідним органам військового
управління Збройних Сил України підпорядковуються визначені в установленому
порядку Генеральним штабом Збройних Сил України органи управління, з'єднання,
частини та установи інших військових формувань.
Міністерства, центральні та інші органи виконавчої влади
у взаємодії з Міністерством оборони України у межах своїх повноважень:
ü організовують і забезпечують виконання законодавства у
сфері оборони, сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань,
здійснюють їх належне забезпечення за напрямами діяльності;
ü узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України та
забезпечують проведення заходів щодо розвитку системи зв'язку, шляхів,
транспорту, інших об'єктів інфраструктури і території держави та підготовки
своїх галузей до оборони, забезпечують їх територіальну оборону в межах своїх
повноважень;
ü забезпечують за замовленням Міністерства оборони України,
інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво
військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та
правоохоронними органами, підготовку офіцерів запасу у вищих навчальних
закладах, які належать до сфери їх управління;
ü планують, організовують і контролюють виконання заходів з
мобілізаційної підготовки відповідних органів управління, установ, організацій
і підприємств усіх форм власності відповідних галузей національної економіки,
створюють і утримують визначені Кабінетом Міністрів України резерви
матеріальних і фінансових ресурсів;
ü організовують роботу, пов'язану з військово-патріотичним
вихованням громадян України, надають допомогу громадським організаціям,
діяльність яких спрямована на зміцнення обороноздатності держави та
військово-патріотичне виховання громадян України;
ü беруть участь у формуванні та реалізації державних
програм розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених
відповідно до законів України, та правоохоронних органів, розвитку озброєння і
військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони;
ü узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України
питання використання повітряного, водного та інформаційного простору держави;
ü організовують розроблення та виконання програм із
створення нових і модернізації наявних зразків озброєння та військової техніки,
військового майна, створення виробничих потужностей для їх випуску, набуття
досвіду у сфері науки, техніки і технологій та впровадження його у виробництво
оборонної продукції;
ü забезпечують виконання законодавства про
соціально-економічний захист громадян України у зв'язку з проходженням
військової служби;
Функції органів, які проводять розвідувальну та
інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки, визначаються
Положенням про ці органи, яке затверджується Президентом України.
Діяльність Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері
оборони
Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві
державні адміністрації, забезпечуючи на відповідній території виконання
підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими
особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань
оборони:
ü вирішують питання організації цивільного захисту,
виконання органами управління у справах цивільного захисту покладених на них
завдань;
ü організовують надання підприємствами, установами та
організаціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво та постачання
продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам України та іншим військовим
формуванням на договірних засадах;
ü надають у визначеному законодавством порядку частинам,
підприємствам, установам та організаціям і навчальним закладам Збройних Сил
України та іншим військовим формуванням службові приміщення і житлову площу як
у мирний, так і у воєнний час;
ü організовують військовий облік і підготовку громадян
України до військової служби, в тому числі допризовну підготовку молоді,
підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей та
військово-патріотичного виховання, забезпечують їх призов на строкову військову
службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації;
ü виконують передбачені законодавством заходи щодо
мобілізаційної підготовки та проведення мобілізації на відповідній території, у
тому числі здійснення контролю за станом мобілізаційної готовності підприємств,
установ та організацій, що є об'єктами спільної власності територіальних громад
сіл, селищ, міст, районів у містах і перебувають в управлінні районних і
обласних рад або належать до майна Автономної Республіки Крим чи підприємств,
установ та організацій усіх форм власності, які в установленому порядку
залучаються ними до виконання мобілізаційних завдань (замовлень);
ü реалізують право на соціально-економічний та
соціально-правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у
відставку, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які
загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час
проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни)
чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
В особливий період для керівництва виконанням на
відповідній території заходів щодо оборони України рішенням Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, державних
адміністрацій міст Києва та Севастополя утворюються ради оборони Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про ради
оборони Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
v Діяльність органів
місцевого самоврядування у сфері оборони
ü організацію та участь у здійсненні на відповідній
території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною
обороною та цивільним захистом;
ü здійснення контролю за використанням і охороною наданих у
встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних
ресурсів згідно із законодавством;
ü вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з
наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим
військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та
правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням
контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг;
ü організацію виробництва і поставки військам
підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності,
замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів;
ü сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній
смузі та у контрольованих прикордонних районах;
ü Підприємства,
установи та організації усіх форм власності:
·
виконують державні
оборонні замовлення, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки
у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності,
зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву;
·
здійснюють на
договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим
військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та
правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають
комунально-побутові та інші послуги, що не входять у державне оборонне
замовлення;
·
сприяють
забезпеченню ведення персонального військового обліку військовозобов'язаних і
призовників, їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову
службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації,
створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку
згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх
військово-патріотичного виховання;
·
несуть
відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання
мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного
резерву;
·
забезпечують
виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені
строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.
Права та обов'язки
громадян України у сфері оборони
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до
проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі -
також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий
обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у
військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до
законодавства.
Громадяни, які проходять державну військову службу та
службу у військовому резерві у Збройних Силах України, при виконанні обов'язків
служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом
військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.
В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається
примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної
власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та
терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Громадяни України в установленому законом порядку можуть
створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони держави.
2.Адміністративна
відповідальність за порушення законодавства про військовий обов’язок і
військову службу.
Законодавством України про військовий обов’язок, військову службу та
мобілізацію передбачено відповідальність відповідних суб’єктів за його порушення
чи невиконання.
Так, статтею 42 Закону України «Про військовий обов’язок та військову
службу» визначено, що керівники та інші
посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а
також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм
власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку,
призову на строкову військову службу, мобілізаційної підготовки та
мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а
також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов’язок і
військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан
мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів,
органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і
населених пунктів,
підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників, що
передбачено статтею 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію».
Цією ж статтею визначено, що посадові особи, винні в порушенні законів
України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки
та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов’язків щодо
мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із
законом.
За неявку військовозобов’язаних на виклик до військового комісаріату без поважних причин настає
адміністративна відповідальність за статтею 210 Кодексу України про
адміністративні правопорушення, якою передбачено максимальне стягнення у виді
накладення штрафу до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення
законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка
сягає ста неоподатковуваних мінімумів доходів для громадян та трьохсотне
оподатковуваних мінімумів доходів громадян – посадових осіб.
Незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову
роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних
сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових
комісаріатів сповіщення військовозобов’язаних і призовників про їх виклик у
військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці
громадян на збірні пункти чи призовні дільниці,
вчинено повторно, відповідно до статті 211-4 Кодексу України про
адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від трьох до
семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 211-5 Кодексу України про адміністративні
правопорушення за несповіщення керівниками або іншими відповідальними за
військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ і організацій
про виклик військовозобов’язаних у військові комісаріати передбачено
максимальне стягнення у виді накладення штрафу від трьох до семи
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухилення від призову за мобілізацією згідно статті 366 Кримінального
кодексу України карається позбавленням волі від двох до п’яти років.
Справи про вчинені вище зазначені адміністративні правопорушення у сфері
військової служби та мобілізації розглядаються військовим комісаріатом, а
досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366
Кримінального кодексу України, здійснюється слідчими органами внутрішніх справ.
3.Організаційно-правові
засади управління національною безпекою.
Законом
України «Про національну безпеку» визначаються та розмежовуються повноваження
державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа
для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних
органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і
сил оборони, визначається система командування, контролю та координації
операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до
планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб
демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і
оборони.
Ключові терміни:
національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної
цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів
України від реальних та потенційних загроз;
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи
ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних
інтересів та збереження національних цінностей України;
національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і
держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її
прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і
добробут її громадян;
громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи
інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним
завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені
заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної
цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих
національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру.
Правову
основу державної політики у сферах національної безпеки і оборони становлять
Конституція України, закон України«Про національну безпеку» та інші закони України, міжнародні договори,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на
виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти.
Державна політика у
сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності,
конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства -
його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави -
її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та
недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від
надзвичайних ситуацій.
Основними принципами, що визначають порядок формування
державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є:
1) верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання
засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і
оборони та застосуванням сили;
2) дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у
міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та
механізмах міжнародної колективної безпеки;
3) розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації
державної політики у сферах національної безпеки і оборони.
Фундаментальними національними інтересами України є:
1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний
конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;
2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і
держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий,
правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації
Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з
іншими державами.
ü Державна політика у сферах національної безпеки і оборони
спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної,
економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо.
ü Загрози національній безпеці України та відповідні
пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються
у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України,
Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки
і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і
затверджуються указами Президента України.
v У межах
повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному
цивільному контролю (далі - цивільний контроль).
Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється
Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України;
контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України;
контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю;
громадського контролю.
Цивільний контроль здійснюється за принципами верховенства права,
законності, підзвітності, прозорості, ефективності та результативності.
Предметом цивільного контролю є:
1) дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів
сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади,
порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм
та планів у сферах національної безпеки і оборони;
3) стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх
укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною
технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та
готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий
період;
4) ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами
сектору безпеки і оборони.
Контроль, що здійснюється Президентом України
Відповідно до статей 106 і 107 Конституції України Президент України
здійснює контроль за сектором безпеки і оборони як безпосередньо, так і через
очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у
разі необхідності консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Рада національної безпеки і оборони України здійснює контроль за сектором
безпеки і оборони на підставі статті 107 Конституції України у порядку і в
межах компетенції, визначених Законом України "Про Раду національної
безпеки і оборони України".
Контроль за виконанням рішень Ради національної безпеки і оборони України
здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
Рада національної безпеки і оборони України інформує громадськість про свою
діяльність через офіційний веб-сайт Ради національної безпеки і оборони України
та через засоби масової інформації.
Контроль, що здійснюється Верховною Радою України
Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції України здійснює
парламентський контроль та приймає закони України, які визначають і регулюють
діяльність органів сектору безпеки і оборони та їхні повноваження, а також
затверджує відповідні бюджетні асигнування та приймає рішення щодо звіту про їх
використання.
Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України,
Управлінням державної охорони України подаються до Верховної Ради України
щорічні письмові звіти про діяльність складових сектору безпеки і оборони.
У разі необхідності Верховна Рада України може проводити відповідно до
Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про
Регламент Верховної Ради України", парламентські слухання з питань
національної безпеки і оборони, що становлять суспільний інтерес і потребують
законодавчого врегулювання.
Верховна Рада України відповідно до Регламенту Верховної Ради України
затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України",
може офіційно запросити або вимагати присутності на пленарному засіданні
Верховної Ради України для заслуховування посадових чи службових осіб органів
сектору безпеки і оборони.
Контроль, що здійснюється Кабінетом Міністрів України
Кабінет Міністрів України відповідно до статей 113, 116, 117 Конституції і
законів України здійснює контроль за дотриманням законодавства та реалізацією
державної політики у сферах національної безпеки і оборони, звітує з цих питань
перед Президентом України і Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України забезпечує цивільний контроль за діяльністю
Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної
поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби
України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної
міграційної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації України, інших органів виконавчої влади, які входять до сектору
безпеки і оборони України.
Контроль Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної
Республіки Крим забезпечують на території Автономної Республіки Крим здійснення
цивільного контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями
всіх форм власності, службовими (посадовими) особами і громадянами законів
України, інших нормативно-правових актів з питань національної безпеки і
оборони, інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та
іншими законами України.
Місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень,
визначених Конституцією і законами України:
1) заслуховують, за потреби, доповіді посадових осіб правоохоронних
органів, що знаходяться на відповідній території, про виконання вимог
законодавства щодо забезпечення громадської безпеки та правопорядку;
2) контролюють стан допризовної підготовки і відбору громадян на військову
службу, правового і соціального захисту громадян, які мають бути призвані на
військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи
відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей;
3) взаємодіють з органами військового управління під час планування та
проведення (в умовах присутності цивільного населення) потенційно небезпечних
заходів за участю особового складу Збройних Сил України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з
використанням озброєння і військової техніки з метою запобігання і недопущення
надзвичайних ситуацій, а також ліквідації їх наслідків;
4) інформують громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про
свою діяльність у виконанні завдань, пов’язаних із забезпеченням національної
безпеки і оборони.
Для здійснення цивільного контролю органи місцевого самоврядування можуть
утворювати депутатські комісії, а в місцевих органах виконавчої влади можуть
створюватися відповідні підрозділи.
Судовий контроль
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і
службових осіб можуть бути оскаржені в суді.
Громадський контроль
Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю через
громадські об’єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад,
особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України,
Законом України "Про громадські об’єднання" та іншими законами
України. Сфера громадського контролю може бути обмежена виключно Законом
України "Про державну таємницю".
Громадським об’єднанням, зареєстрованим у встановленому законом порядку,
гарантується відповідно до Конституції і законів України, а також статутних
положень можливість:
1) отримувати в установленому порядку від державних органів, зокрема від
керівників складових сектору безпеки і оборони, інформацію з питань діяльності
складових сектору безпеки і оборони, крім інформації з обмеженим доступом;
2) здійснювати дослідження з питань національної безпеки і оборони,
публічно презентувати їх результати, створювати для цього громадські фонди,
центри, колективи експертів тощо;
3) проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм,
представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним
органам;
4) брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських
слуханнях з питань діяльності і розвитку сектору безпеки і оборони, питань
правового і соціального захисту військовослужбовців та працівників
розвідувальних та правоохоронних органів, зокрема звільнених у запас чи
відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей.
Засоби масової інформації, висвітлюючи питання національної безпеки і
оборони, інформують суспільство про стан захисту національних інтересів
України.
З метою систематичного інформування суспільства про діяльність сектору
безпеки і оборони України, забезпечення обґрунтованості рішень державних
органів з питань національної безпеки і оборони, про стан виконання заходів
розвитку сектору безпеки і оборони періодично, але не рідше ніж раз на три
роки, органами сектору безпеки і оборони видаються "Білі книги" або
інші аналітичні документи (огляди, національні доповіді тощо).
Відповідальність за порушення законодавства про
національну безпеку України
Посадові особи, винні у невиконанні або порушенні законодавства про
національну безпеку України, несуть відповідальність згідно із законом.
Громадяни, які вважають, що їх права, свободи чи законні інтереси порушено
рішеннями, діями, бездіяльністю складових сектору безпеки і оборони чи їх
посадових осіб, мають право звертатися до суду, Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини, використовувати будь-які інші механізми захисту прав і
свобод, передбачені законодавством України.
Контроль за дотриманням
законодавства під час цивільного контролю здійснюється в порядку, визначеному
Конституцією та законами України.
СЕКТОР БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов’язаних
складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни
та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні
національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і
оборони визначаються законодавством України.
До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України,
Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство
внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція
України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба
України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки
України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального
зв’язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і
оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову
політику.
Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої
функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які
входять до складу сектору безпеки і оборони.
Керівництво у сферах національної безпеки і оборони
Керівництво у
сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції України
здійснює Президент України, який:
2) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, як Верховний
Головнокомандувач видає накази і директиви з питань оборони;
3) очолює Раду національної безпеки і оборони України, вводить у
встановленому порядку в дію її рішення;
4) видає укази і розпорядження з питань національної безпеки і оборони, які
є обов’язковими до виконання на території України, зокрема указами Президента
України затверджуються Стратегія національної безпеки України, Стратегія
воєнної безпеки України, інші стратегії, доктрини, концепції, якими
визначаються актуальні загрози національній безпеці, основні напрями і завдання
державної політики у сферах національної безпеки і оборони, розвитку сектору
безпеки і оборони;
5) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими
посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище
України;
6) реалізує право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України щодо
законодавчого врегулювання питань національної безпеки і оборони;
8) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та
звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
9) призначає на посади та звільняє з посад Секретаря Ради національної
безпеки і оборони України та його заступників;
10) призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил
України за поданням Міністра оборони України, а також вище командування інших
військових формувань за поданням керівників органів центральної виконавчої
влади, яким підпорядковуються відповідні військові формування;
12) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та
у разі збройної агресії проти України приймає рішення про застосування Збройних
Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових
формувань;
13) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову
мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у
разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
14) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в
окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі
необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації
з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
Координація у сферах національної безпеки і оборони
Координацію у сферах національної безпеки і оборони здійснює Рада національної безпеки і оборони України
відповідно до статті 107 Конституції України та Закону України "Про Раду
національної безпеки і оборони України".
В умовах воєнного або надзвичайного стану, в особливий період, а також у
разі виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України,
Рада національної безпеки і оборони України координує діяльність органів
виконавчої влади, розглядає пропозиції щодо застосування відповідно до закону
спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
У випадках, передбачених законом, Рада національної безпеки і оборони
України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо утворення вищого
колегіального стратегічного органу воєнного керівництва обороною держави в
особливий період. Пропозиції про утворення цього органу та його персональний
склад затверджуються рішенням Ради національної безпеки і оборони України та
вводяться в дію Указом Президента України.
Положення про вищий колегіальний стратегічний орган воєнного керівництва
обороною держави в особливий період затверджує Президент України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних
органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і
військового будівництва у мирний час та особливий період.
До повноважень Міністерства оборони України належать організація в силах
оборони заходів оборонного планування, визначення засад воєнної, військової
кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони, здійснення в
установленому порядку координації діяльності державних органів та органів
місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.
Збройні Сили України
Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке
відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її
суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування та відсіч збройної агресії
проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у
межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть
участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду за поданням
Міністра оборони України та звільняється з посади Президентом України. Головнокомандувач
Збройних Сил України підпорядковується Президентові України та Міністру оборони
України.
Головнокомандувач Збройних Сил України відповідає за готовність до
виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та
управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його
підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони. Головнокомандувач
Збройних Сил України підзвітний Президенту України та Міністру оборони України
з питань досягнення воєнно-стратегічних цілей у сфері оборони військовими
силами і засобами, а також підтримання спроможностей цих сил і засобів до
застосування.
4.Державний
кордон та його охорона.
Україна,
керуючись Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України
та Актом проголошення незалежності України, неухильно проводить політику миру,
виступає за зміцнення безпеки народів України виходячи із принципів
непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності,
політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України.
Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче
припиняються.
Ø Закон України «Про
Державний кордон України»
v Державний кордон
України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій
лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного
простору.
Державний кордон України визначається Конституцією та
законами України, а також міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід'ємною частиною
загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у
скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів
держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень
шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних,
економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних,
контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних,
санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Координація
діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави із захисту
державного кордону здійснюється Державною прикордонною службою України.
Охорона державного кордону України є невід'ємною
складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у
здійсненні Державною прикордонною
службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також
Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до
наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного
кордону України.
Кабінет
Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення
захисту та охорони державного кордону і території України.
ü Режим державного
кордону України - порядок перетинання
державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних
невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх
водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у
внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного
кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на
державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами
законодавства України і міжнародними договорами України.
З метою
забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом
Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть
установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна
смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його
сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм
з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом
Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця
масового відпочинку населення.
Прикордонний режим
У
прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим,
який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства
України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України
та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в
пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування
у внутрішніх водах України.
Дозвіл на
в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу
дає і здійснює Державна прикордонна
служба України. У необхідних випадках Державна прикордонна служба України
може запроваджувати додаткові тимчасові режимні обмеження на в'їзд і
провадження робіт у прикордонній смузі.
Режим у пунктах пропуску через державний кордон України - порядок перебування і пересування всіх осіб і
транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних
станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для
міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з
пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів,
- визначається згідно з законодавством України Державною прикордонною службою
України разом з компетентними органами. У приміщеннях і місцях, де здійснюється
прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові
режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь
у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного
прямування, відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що вибувають
за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання
незаконному перетинанню державного кордону України.
ü Охорона державного
кордону України Державною прикордонною службою України і Збройними Силами
України
ü Охорона державного
кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на
Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в
межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна
служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони
державного кордону України керуються цим Законом, законами України "Про
Державну прикордонну службу України", "Про оборону України",
"Про Збройні Сили України", іншими нормативно-правовими актами та
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
5.Правові
основи забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях.
Ефективність
захисту населення у НС може бути досягнута тільки на основі усвідомленого
урахування принципів забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях і
ефективному використанні всіх засобів і способів, що послаблюють її негативні
впливи та збільшують безпеку населення.
Територія
України, її населення, як і території та населення інших країн світу, не
убезпечені від ризику надзвичайних ситуацій природного і техногенного
характеру, які можуть зумовити людські втрати і заподіяти значну матеріальну
шкоду.
Ø Надзвичайною
ситуацією (НС) у законодавстві України вважається порушення нормальних умов життя і
діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою,
стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею,
застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і
матеріальних втрат.
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити
виникнення НС на території України, розрізняють надзвичайні ситуації:
ü природного
характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні,
морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі,
зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей,
сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами
чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо;
ü техногенного
характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі,
неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду)
небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування
споруд і будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення,
гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;
ü соціально-політичного
характеру - пов'язані з протиправними діями терористичного і
антиконституційного спрямування: вчинення або реальна загроза вчинення
терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів,
ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і телекомунікацій, напад чи
замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба
викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових
пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення
застарілих боєприпасів тощо;
ü воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування зброї масового
ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок
зруйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних та
токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та
інженерних комунікацій тощо.
Залежно від територіального поширення обсягів заподіяних
або очікуваних економічних збитків кількість людей, які загинули, за
кваліфікаційними ознаками визначають чотири рівні НС: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.
Правове регулювання забезпечення безпеки
в НС має комплексний характер і поєднує норми різних галузей права
(конституційного, адміністративного, кримінального, господарчого, фінансового
тощо). Але відносини, які виникають під час здійснення виконавчо-розпорядчої та
іншої діяльності щодо забезпечення безпеки за НС, здебільшого регулюються
адміністративно-правовими нормами.
Правову основу забезпечення безпеки за
НС становлять Конституція України, закони України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про
зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про пожежну безпеку"
та ін.
Принципи забезпечення безпеки в умовах НС за ознаками їх
реалізації умовно ділять на три групи.
Перша - це
завчасна підготовка і накопичення засобів захисту (колективних та
індивідуальних) від небезпечних і шкідливих чинників, забезпечення їхньої
готовності для використання населенням, а також підготовка до проведення
заходів щодо евакуації населення з небезпечних зон (зон ризику).
Друга -
диференційований підхід у забезпеченні повного обсягу захисних заходів в
залежності від виду джерел небезпечних і шкідливих чинників, а також від
місцевих умов.
Третя -
комплексне ефективне застосування засобів і способів, які забезпечують надійний
захист від наслідків НС, узгоджене здійснення усіх заходів, що гарантують
безпеку життєдіяльності в сучасному техносоціальному середовищі.
Основний засіб захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- це евакуація населення, його укриття в захисних спорудах, наприклад у
бомбосховищах, використання засобів індивідуального захисту і медичної
профілактики.
Захисні споруди - це інженерні об'єкти,
спеціально призначені для захисту населення від фізичних, хімічних, біологічно
небезпечних і шкідливих чинників. В залежності від захисних властивостей їх
ділять на захисні і протирадіаційні укриття (ПРУ), які повинні
відповідати будівельним нормам і правилам (СНіП 2.01.51-90).
Крім цього
колективного способу захисту, важливі засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)
населення від потрапляння всередину організму, на шкірні покрови та одяг
радіоактивних, отруюючих речовин і бактеріальних засобів.
Важливу роль
в цьому відіграють медичні засоби індивідуального захисту, які призначені для
профілактики і надання медичної допомоги населенню, постраждалому у НС. З їх
допомогою можна зберегти життя, попередити або значно зменшити ступінь розвитку
поразки людей, підвищити стійкість організму людини до впливу деяких
небезпечних і шкідливих чинників (іонізуючих випромінювань, токсичних речовин і
бактеріальних засобів). До них відносяться радіопротектори (наприклад,
цистамін, що знижує ступінь впливу випромінювань), антидоти (речовини, що
попереджують або послаблюють дію токсичних речовин), протибактеріальні засоби
(антибіотики, інтерферони, вакцини, антитоксини), а також засоби часткового
санітарного опрацювання (індивідуальний перев'язувальний пакет, індивідуальний
протихімічний пакет).
Велике
значення для забезпечення безпеки життєдіяльності населення у НС має завчасне
здійснення заходів, адекватних виниклої ситуації. Для цього необхідно навчити
населення, робітників діям у НС, організувати своєчасне оповіщення про загрозу
виникнення НС, проведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки, а
також дозиметричного і лабораторного (хімічного) контролю; проведення
профілактичних протипожежних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів,
створення запасів матеріальних засобів для проведення рятувальних невідкладних
аварійних робіт (РНАВР), які необхідно провести після аварії.
Для
зменшення негативних наслідків аварії на підприємстві важливим є порядок
оповіщення. При аварії, масштаби якої не виходять за межі санітарно-захисної
зони (СЗЗ) об'єкту сповіщаються чергові зміни аварійних служб, невоєнізована
охорона, цехи, які потрапляють в зону хімічного зараження, керівний склад та
штаб ЦЗ об'єкту, керівництво підприємства, установи, організації, в тому числі
тих, які розташовані поблизу СЗЗ.
Оповіщення
про аварію проводиться черговим диспетчером по об'єктовій системі оповіщення з
використанням гучномовців та електросирен. Черговий диспетчер повинен доповісти
черговому по відділу з надзвичайних ситуацій (НС) підприємства та міста
(області).
Якщо
масштаби аварії виходять за межі СЗЗ об'єкту черговий диспетчер в першу чергу
сповіщає чергову зміну аварійно-технічних служб, керівництво цехів, які
потрапляють в зону хімічного, біологічного, радіаційного зараження. Необхідно
сповістити керівний склад та штаб ЦЗ об'єкту, органи державної адміністрації,
чергових по відділу з НС міста (області) та по відділу внутрішніх справ. Це
необхідно для швидкого оповіщення підприємств, установ, організацій (в першу
чергу дитячі заклади і школи) та населення. Текст звернення до працівників і
службовців та населення повинен бути розроблений завчасно і затверджений
начальником цивільної оборони міста (району, області).
Своєчасне
попередження населення про виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється за
допомогою сирен, гудків промислових підприємств, що означає: "Увага
всім!". За цим сигналом всі повинні включити радіотрансляційні точки,
радіо-, телеприймачі і прослухати повідомлення. Щоб орієнтуватися у власних
діях, необхідно знати зміст сигналів, характерних для НС на кожному
небезпечному об'єкті і виконувати суворо визначені дії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий